"Вітаю Громадян, які люблять і пишаються Україною!
Вітаю Громадян, у яких серце болить за Україну!
Вітаю Вас – небайдужих, розумних і порядних!"
(з поздоровлення одного з депутатів)Вітаю Вас – небайдужих, розумних і порядних!"
Я той українець, у якого серце болить за Україну, який її любе, небайдужий, розумний і порядний! Не вистачає тільки гордості за Україну, тобто я нею не пишаюсь!
З моменту настання незалежності в моїй Україні, в моєму житті настав хаос і деградація. Як лікарю, мені платили від 20 до 100 $ в місяць, бувало, що не платили по 6 місяців зовсім, я брав відпустку на місяць чи два, їхав до Москви класти цеглу, щоб купити доньці одяг на зиму.
На похорони до батька я ледве попав, і моя лікарня не змогла мені виплатити заборгованість, навіть 10 гривень!
Потім я клав цеглу в Києві, потім чудом - в Іспанії.
І ось вже з 2003 року я працюю лікарем в Іспанії, я відродився як людина (в фізичному плані - твердий сир для мене вже не є делікатес...), я відродився, як спеціаліст. Тут ніхто мене не питає, чи я патріот Іспанії, чи України, чи я вірю в щось, чи ні... Тут мені просто платять гідну людини платню.
Моя дитина виростає і живе там, на Україні, моя мати і сестра - теж там. Вислано десятки тисяч грошей, мати роками не баче сина, дочка - батька, шлюб - розпався.
Тому пишатися моєю Уркаїною я особисто не можу, а 20 років її незалежності я зустів би в усьoму чорному, бо це стільки років чорне все в моїй душі, яка залишається українською, бо це стільки років я вимушений все починати з з самого початку. Тому до мене це поздоровлення не стосується, бо незалежність для мене - як болючий зуб, який хоть і мій, але від невитерпного болю вже став ненависним. Я розумію, в загальному плані це дуже здорово, але от їм я і п´ю я - не в загальному, а в конкретному, і мої діти теж, тому мені ця незалежність по барабану - вибачте, кому не сподобалось.
Комментариев нет:
Отправить комментарий